Муралом є художній розпис стін будинків, який являється предметом образотворчого мистецтва.

Останнім часом мурали ми можемо бачити все частіше та серед українських міст, найбільша їх кількість зосереджена у Києві.

Історія мурал-арту в Києві розпочалася кілька років тому, хоча в світовій практиці їх створення розпочато ще у 70-ті роки. Одним із перших масштабних проектів був мурал на Великій Житомирській, створений вуличними художниками «Інтересні казки».

            В українців складаються різні погляди на створення муралів, комусь подобається, а хтось невдоволений таким витвором мистецтва. Нещодавно у м. Дніпро було створено черговий мурал, загальною площею у 300 кв. м. на якому зображено чоловіка з пакетом, що дивиться на Ейфелеву вежу, який викликав різні погляди.

Авторські права на мурали має лише художник. Майнові права можуть належати замовнику мурала (міська влада). Використовувати фото мурала у комерційній діяльності можливе лише за згодою автора твору, разом з тим, з огляду на те, що мурал, як правило зображується в публічному місці, де перебуває багато людей, діє свобода панорами, а відповідно, будь-яка особа може робити фото муралу для задоволення своїх власних культурних та соціальних потреб.

 

Проте, не так просто зобразити мурали на стінах будинку.

Так, для того, щоб створити мурал, необхідно дотримуватись законних підстав, серед яких:

  • згода балансоутримувача будинку;
  • згода всіх мешканців будинку;
  • узгодження з відповідною адміністрацією.

 

Як правило, мурали в Україні створюються по ініціативі міської влади, що тягне за собою виділення немалих коштів з бюджету.

При цьому цікавим моментом є те, що незважаючи на те, що після створення, мурал буде видно з вікон напроти стоячих будинків, в яких проживають чи перебувають люди та є ймовірність, що зображення їм не буде подобатись та буде викликати обурення. В той же час, хоча необхідна згода мешканців будинку, на якому планується створення муралу, самі мешканці будинку, будучи вдома самого зображення не будуть бачити. Тож, можливо доцільніше отримувати згоду у мешканців будинків навпроти.

 

            Разом з тим, по ряду причин, мурал може бути знищеним (наприклад, якщо будівля, на якому зображений мурал потребує капітального ремонту або в силу старіння стіни будинку та поступового руйнування будинку).

            Тому, аби в подальшому не виникали негативні наслідки потрібно дотримуватись певних правил та отиратись на діюче законодавство.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону «Про авторське право і суміжні права» власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого  мистецтва  чи архітектури,  не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування  його  авторові твору за ціну,  що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. 

Таким чином, з огляду на зазначене, володілець будинку, на якому зображений мурал має запропонувати автору зображення викупити мурал перед тим, як знищити будівлю чи змінити щось у ній, внаслідок чого мурал буде знищено чи змінено. Проте, фактично на практиці це неможливо, адже неможливо продати автору лише одну стіну будинку.

При цьому виникає питання, хто ж є власником будинку, якщо він знаходиться на балансі ЖЕКа, а власниками квартир цього будинку є різні особи.

В той же час, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про авторське прав та суміжні права» встановлює, що якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору,  є  неможливим,  власник  матеріального  об'єкта,  в  якому виражено оригінал твору,  повинен дозволити авторові зробити копію твору  у  відповідній  формі,  а  якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору.

Оскільки більшість муралів в України створені зарубіжними художниками, не кожен автор матиме змогу за вимогою приїхати в Україну та зробити фото створеного ним об’єкту, тим більше коли стоїть нагальне питання щодо капітального ремонту будинку, що тягне за собою прискорення ремонтних робіт, швидке знищення муралу, чи його зміну, відповідно автор стає обмеженим у часі.

 

Таким чином, в договорі про виконання робіт рекомендується зазначати пункт, в якому міститься застереження про те, що автор (художник) після завершення роботи створює фото новоствореного об’єкта та не заперечує щодо зниження в майбутньому чи зміни муралу, який він зобразив на будівлі, у разі неможливості його прибуття та даний пункт не являється порушенням прав автора.

В Україні вже створилась практика з аналогічного питання.

Так, 09 вересня 2015 року Печерський районний суд м. Києва, розглянувши справу №757/7903/15-ц позовом Володимира Кузнецова до Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та виплату компенсації за порушення авторських прав, постановив рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 1 000 грн. моральної шкоди.

Згідно обставин справи, позивач просив суд визнати дії співробітників Державного підприємства із зафарбуванням роботи протиправними і такими, що порушують немайнові права автора, стягнути з Державного підприємства 1 000 грн. моральної шкоди, 121 800,00грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, зобов'язати протягом двох місяців з дня вступу в силу рішення по справі Державного підприємства здійснити публікацію в засобах масової інформації, зокрема, спеціалізованому виданні «Українська правда» за власний рахунок даних про допущені порушення авторського права по відношенню до позивача, про причини такого порушення, та вибачення щодо даних дій, відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач напередодні  виставки «Велике і Величне», що мала відбутись у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» 27 липня - 29 вересня 2013 року, зафарбував картину над якою працював позивач, не надавши можливості зробити її якісне фотозображання. В свою чергу це позбавило позивача в подальшому реалізувати свої авторські майнові права щодо твору, отримати дохід від виставлення картини.

Суд встановив, що твір над яким працював позивач експонуватись не буде, відповідач (власник матеріального об'єкту) не повідомив про це позивача, та відповідно не запропонував йому скористатись своїм правом сфотографувати картину в тому вигляді в якому вона була на момент зафарбовування. Перед прийняттям рішення про те, що твір експонуватись не буде та відповідно його знищення, відповідач не надав можливість позивачу зробити її фотографію чи копію останньої версії (зображення) картини.

 

Суд виходив з того, що відповідні докази щодо надання такої можливості з боку відповідача надано не було. Посилання на фотографування зображення позивачем протягом усього періоду роботи над картиною суд відхилив, оскільки законодавством чітко встановлено обов'язок відповідача надати можливість автору вчинити відповідні дії безпосередньо перед знищенням твору.

Інші вимоги позивача не знайшли свого підтвердження.

 

  • Україна, м. Київ, Вул. Паторжинського, 4, оф. 8
  • 073 163 43 09
  • 073 163 43 09
  • 073 163 43 09
  • 073 163 43 09
  • forcelexcompany@gmail.com
  • Ідентифікаційний код юридичної особи 41340202
  • Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Форс Лекс»
Зворотній зв'язок